ЄСПЛ визнав винною Росію у підтримці самопроголошеної влади ПМР та порушення права на життя.
Заявник скаржився на порушення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема:
“Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання”.
Заявник народився в 1963 році і проживає в Тирасполі, що у Придністровському регіоні Республіки Молдова. Він є батьком Євгена Колобичко, 1989 року народження.
29 липня 2007 року сина заявника було призвано до армії самопроголошеної Придністровської Молдавська Республіка (далі – ПМР). За його словами Євгена періодично били, завдаючи тілесних ушкоджень. Як результат, він втік з казарми, а 3 січня 2008 року на березі Дністра було знайдено його тіло.
Генетична експертиза була проведена Російською Федерацією, внаслідок чого було підтверджено, що тіло належить Євгенові Колобичкові. Також було вказано, що смерть наступила від утоплення, а тіло пробуло у воді близько чотирьох тижнів.
Прокуратура ПМР відкрила кримінальне провадження по даному факту, однак нікому не пред’явила підозру. 2 квітня 2008 року заявник подав скаргу до Генеральної прокуратури Російської Федерації, мовляв його сина вбили, а влада самопроголошеної ПМР не хоче розслідувати цю справу.
29 жовтня 2009 року справу щодо Євгена Колобичко було закрито у зв’язку з відсутністю підозрюваних.
Суд вказує на те, що Євген Колобичко пропав з казарми першого листопада 2007 року, а його тіло, одягнуте у військову форму, було знайдено на березі річки через місяць, тому слід провести розслідування такого факту, як вбивство. Однак, в результаті дослідження всіх доказів ЄСПЛ не може з точністю сказати, що смерть наступила внаслідок вбивства, а тому звинувачувати у цьому владу ПМР не є можливим.
Також суд вказав на порушення зі сторони влади ПМР щодо непоінформування заявника про закриття провадження у справі.
З іншої сторони Суд визнав винною Росію у порушенні статті 2 Конвенції і такою, що всіляко підтримує та контролює самопроголошену ПМР у військовій, економічній та політичній сферах без якої перша не могла б існувати.
Суд вирішив стягнути з Російської Федерації на користь заявника 20 000 євро в якості моральної шкоди та 2 400 євро за понесені судові витрати.