Рік, що минає, був мега продуктивним в питанні змін законодавства, в тому числі змін законодавства у фінансовому секторі. Фінансовий ринок отримав два дуже важливих закони – зміни до закону “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (№4646-д) і новий закон “Про аудит фінансової звітності і аудиторську діяльність” (№6016-д). Обидва документи повинні набрати чинності вже з 1 січня наступного року (перший вже підписано президентом, а другий – ще чекає на підпис).
Про це йдеться на сайті Нацкому цінних паперів.
Що вони змінять? Зміни до закону про бухоблік та фінзвітність запровадять розподіл підприємств на категорії – мікро, малі, середні або великі. Для мікро і малих підприємств буде запроваджена скорочена фінансова звітність у складі тільки балансу і звіту про фінансові результати.
Цей закон вводить у законодавство нову категорію підприємств – “підприємства, що становлять суспільний інтерес“. До цієї категорії будуть віднесені емітенти, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи. Що буде з цими підприємствами? Вони повинні будуть складати і подавати свою звітність відповідно до МСФЗ (Міжнародних стандартів фінансової звітності). Крім того, як тільки буде розроблена і запроваджена у фінансовому секторі нова Система підготовки і подання фінансової звітності в електронному форматі, що базується на стандарті XBRL, вони перейдуть на подачу звітності в електронному форматі. Запуск цієї системи очікується з 2019 року.
Термін “підприємства, що становлять суспільний інтерес” є ключовим також і для нового закону про аудит. Тому що закон щодо таких підприємств вводить обов’язковий аудит фінансової звітності, підвищує вимоги до їх аудиторів, і створює новий орган нагляду за такими аудиторами.
Ми тривалий час працювали над концепцією “підприємств, що становлять суспільний інтерес”. Відповідно до початкового задуму включення підприємств до цієї категорії було продиктовано не розмірами підприємств, а ступенем їх впливу на фінансово-економічну стабільність країни, фінансового ринку. І всі учасники дискусії прийшли до однакової думки, що крім ломбардів (оскільки вони не працюють з клієнтськими грошима), до цієї категорії повинні бути включені всі учасники фінансового ринку та емітенти, цінні папери яких торгуються на біржах. Саме тому до цієї категорії підприємств висуваються більш високі вимоги по розкриттю інформації та аудиту фінзвітності. Адже у разі виникнення проблем у підприємств цієї категорії виникає загроза нанесення шкоди не лише конкретному інвестору, а можливо всій фінансовій системі країни.
Тим не менш, незважаючи на єдність думок всіх хто працював над законом, у фінальній редакції документу велика частина професійних учасників фондового ринку, який очевидно є частиною фінансової системи, не була включена в категорію “підприємств, що становлять суспільний інтерес”.
Із сотень суб’єктів фондового ринку такими, що становлять суспільний інтерес, визнані лише емітенти, цінні папери якихдопущені до біржових торгів (очікується, що 2018 року їх кількість навряд чи буде перевищувати 10 підприємств) і недержавні пенсійні фонди (зараз їх налічується 64). А понад 520 інших учасників фондового ринку – торговці цінними паперами, компанії з управління активами, депозитарні установи – не були включені до категорії суспільно значущих, незважаючи на те, що вони розпоряджаються сотнями мільярдів гривень своїх клієнтів, а по суті – суспільними коштами.
Сьогодні ці компанії в переважній більшості є мікро або малими підприємствами. Так їх визначає законодавство про бухоблік. Але їх статус і розмір ні в якій мірі не повинні впливати на якість нагляду за ними.
Безумовно, для цієї категорії підприємств нарощування власних активів не є метою бізнесу. Тому вони і є малими. У багатьох країнах вони так і називаються – ринкові посередники – market intermediaries. І в різних країнах існує різна практика побудови такого бізнесу. Є країни, де на весь ринок налічується 7 торговців цінними паперами. У нас їх майже 280, включаючи банки. І така кількість у співставленні до розміру нашого ринку звичайно не передбачає, що ці компанії можуть бути великими.
Цю прогалину в законодавчому полі ми намагалися виправити внесенням змін до закону про аудит, але на жаль ця поправка не була прийнята.
Якщо подивитись на міжнародну практику, то т.з. прогалина з фондовим ринком, який не потрапив у сферу регулювання прийнятих законів, як часто буває, має виражений “український характер”. У більшості інших країн регулятори ринку капіталу не стикаються з аналогічними проблемами з наглядом. Їм не потрібно свої норми вбудовувати в галузеві закони. Тому що практично всі регулятори ринків капіталу мають достатні повноваження, щоб встановлювати всебічні законодавчі вимоги до учасників своїх ринків, в тому числі і вимоги до фінансової звітності та аудиту. У нас же, на жаль, ситуація інша.
Але ми повинні розуміти, що ринок капіталу неможливо побудувати без якісної, корректно складеної фінансової звітності. Неодмінною умовою якості фінзвітності є її складання за єдиними добре відомими правилами і вимогами. І саме від якості фінансової звітності та якості розкриття інформації залежить рівень довіри до фінансового ринку країни.
Нещодавнє дослідження Європейської комісії з цінних паперів (ESMA) засвідчило, що 77% інвесторів в Європі вважають за краще мати доступ до коректної фінансової звітності компанії, складеної відповідно до міжнародних стандартів. Інвесторам не так важливо, як компанія розраховує пруденційні нормативи, їм важливо мати якісну базу для того, щоб провести самостійний аналіз компанії, будь це емітент, контрагент або клієнт.
Які можуть бути наслідки не включення більшості професійних учасників фондового ринку до переліку “підприємств, що становлять суспільний інтерес”? Перш за все, це непрозорість ринку.
Незважаючи на поширену думку, що прозорість потрібна виключно регулятору, очевидно, що це не так. В першу чергу, вона необхідно клієнтам цих компаній, інвесторам. Клієнт, який працює на європейських ринках та орієнтується на міжнародні стандарти, завжди буде прагнути бачити реальну картину і реальне фінансове здоров’я компанії, якій він довіряє свої кошти.
Як тільки ми зможемо забезпечити умови для якісної підготовки фінансової звітності учасників ринку капіталу – ми побачимо, як зміниться ставлення до нашого ринку в світі.
З урахуванням обставин, що склалися, у нас є півроку, щоб вирішити це питання і домогтися того, щоб за підсумками 2018 року до всіх учасників фінансового ринку України застосовувалися однакові підходи до розкриття фінансової звітності та її аудиту. Тому ми будемо продовжувати вести цей діалог і продовжувати роботу над підвищенням якості наших законів.