Директор ТОВ звернувся з позовом до ТОВ про визнання трудових відносин між ним та відповідачем припиненими у зв’язку з його звільненням за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, КГС ВС акцентував на такому.
Встановлені судами обставини свідчать, що відповідно до статуту відповідача питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов’язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати / надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
У разі відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, йому з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена в постанові ВС від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18).
Доводи про те, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд ігнорує його конституційні права як громадянина України, що є неприпустимим, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в цьому спорі позивач не довів порушення його прав саме внаслідок недотримання ним законодавчо визначеної процедури для звільнення з посади директора товариства. Водночас можливість позивача ініціювати проведення інших загальних зборів товариства, з дотриманням нормативних вимог і вимог статуту товариства щодо належного повідомлення самого товариства та всіх його учасників про проведення таких зборів, може мати наслідком або прийняття відповідного рішення загальними зборами товариства, або бути підставою для звернення до суду з новим позовом на захист своїх прав.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивач не вказав конкретної дати, з якої його трудові відносини з товариством мають бути визнані припиненими, тоді як суд не мав права вийти за межі позовних вимог і задовольнити позов, самостійно визначивши дату такого припинення, адже вказане буде свідчити про невиправдане втручання суду як у права позивача, так і в права товариства, через втручання в діяльність товариства.
