Правозахисники ООН стурбовані сплеском сексуального насильства в Україні – відмінним, але таким же жахливим явищем як і конфлікт на сході країни.
Про це йдеться на сайті ООН.
Юристи відзначають, що більшість задокументованих випадків зґвалтування були здійснені в місцях позбавлення волі. Суб’єктами цих злочинів стали терористичні угруповання і навіть представники владних установ. Деякі з цих злочинів можуть бути кваліфіковані як військові.
На доповіді, яка була підготовлена моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні, був проаналізований період з 14 березня 2014 року по 31 січня 2017 року. Він стосується всієї території України, в тому числі Автономної Республіки Крим. Особлива увага в ньому приділена східним регіонам, частина яких контролюється терористичними угрупованнями (Російської Федерації – ред.).
У доповіді описані випадки побиття людей і ураження їх електричним струмом в області геніталій, зґвалтувань і загрози зґвалтувань, а також примусового оголення, яке використовувалося в ході допитів з метою домогтися свідчень або покарати. Жертви розповідали, що їх допитували, погрожуючи викрасти, зґвалтувати, скалічити або вбити родичів, в тому числі й дітей.
“Він (злочинець – ред.) сказав, що якщо я відмовлюся давати свідчення, то сюди приведуть мою дочку і змусять дивитися, як її по черзі ґвалтують. Після цього я власноруч написала вісім сторінок тексту, який мені продиктували”, – розповіла жінка, ім’я якої не вказується.
У документі повідомляється, що в районах, які контролюються збройними угрупованнями, сексуальне насильство також використовувалося для того, щоб змусити осіб, позбавлених волі, поступитися правом на свою власність або виконати інші вимоги насильників.
Автори доповіді вказують, що країні не вистачає законів і досвіду для того, щоб ефективно розслідувати злочини сексуального характеру. А це веде до безкарності злочинців.
“Безкарність тільки заохочує злочинців до продовження таких діянь”, – заявив Верховний комісар ООН з прав людини Зейд Раад Аль-Хусейн.
Самі ж жертви сексуального насилля в контексті збройного конфлікту в Україні часто позбавлені доступу до правосуддя та психологічної допомоги. Вони бояться розповідати про пережиту трагедію.
“Який сенс говорити про те, що зі мною сталося? Ніхто не зможе мені допомогти, ніхто не зможе знайти тих, хто це зробив. Ніхто їх не покарає”, – сказала одна з жертв.
У доповіді говориться, що жертви сексуального насильства, які проживають в районах Донецької і Луганської областей, контрольованих терористичними угрупованнями, позбавлені будь-якої підтримки і захисту з боку України. На думку авторів доповіді, немає підстав вважати, що сексуальне насильство використовувалося в стратегічних або тактичних військових цілях. У той же час, за їхніми словами, більшість із зафіксованих випадків можуть прирівнюватися до тортур або жорстокого, нелюдського поводження. Деякі з випадків сексуального насильства можуть бути кваліфіковані як військові злочини.
У доповіді міститься 29 конкретних рекомендацій Уряду України, терористичними угрупованнями Російської Федерації, а також міжнародній спільноті і донорам. Всі ці рекомендації спрямовані на запобігання сексуального насильства і забезпечення правосуддя для жертв.