У Верховній Раді зареєстровано президентський законопроект “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.
Метою законопроекту № 9055 є визначення засад діяльності адвокатури відповідно до кращих міжнародних стандартів, забезпечення виконання адвокатурою її конституційних завдань щодо надання професійної правничої допомоги, а також створення передумов для формування єдиної правничої професії, що сприятиме практичній реалізації в Україні принципу верховенства права.
Завданням законопроекту є законодавче посилення гарантій здійснення адвокатської діяльності, розширення професійних прав адвокатів, забезпечення відповідальності адвокатів за дотримання етичних стандартів та якості правничої допомоги, врегулювання доступу до права на здійснення адвокатської діяльності без ризиків його безпідставного обмеження, забезпечення подальшого розвитку та належного функціонування органів адвокатського самоврядування на принципах децентралізації в межах єдиної Національної асоціації адвокатів України.
За своєю структурою Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” у новій редакції складається з десяти логічно пов’язаних між собою розділів, якими передбачаються такі зміни:
Законопроект передбачає розширення професійних прав адвокатів, що забезпечить реальну, а не декларативну змагальність сторін у судовому процесі.
У законопроекті пропонується закріпити за адвокатами такі професійні права додатково до наданих чинним законодавством:
Законопроект закріплює також додаткові гарантії адвокатської діяльності, а саме:
Законопроект, порівняно з чинною редакцією Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, запроваджує прозорий та відкритий механізм доступу до професії та скасовує платне стажування.
Законопроект передбачає новий порядок складення кваліфікаційного іспиту, зокрема кваліфікаційний іспит буде проводитись Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури шляхом складення особою, яка виявила намір стати адвокатом, письмового анонімного тестування. Організація проведення іспиту покладається на кваліфікаційні комісії адвокатів регіону. Кваліфікаційний іспит проводиться у спеціально обладнаних для цього приміщеннях, визначених кваліфікаційною комісією адвокатів регіону. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
Рішення про позитивний або негативний результат складення іспиту ухвалюється Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
Такий порядок проведення кваліфікаційного іспиту гарантує його об’єктивність, яка забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових завдань, єдиною методикою оцінювання його результатів, рівністю умов для осіб, які виявили намір стати адвокатом.
У законопроекті закріплюються також вимоги, необхідні для набуття статусу адвоката, зокрема передбачається, що особа, яка виявила намір стати адвокатом, повинна мати вищу юридичну освіту ступеня магістра (або прирівняну до неї вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста), стаж роботи як стажера адвоката та/або судді, прокурора, володіти державною мовою та скласти кваліфікаційний іспит з позитивним результатом.
Законопроект скасовує платне стажування після складення кваліфікаційного іспиту та запроваджує механізм отримання професійних знань, умінь і практичних навичок, необхідних для здійснення адвокатської діяльності та отримання статусу адвоката, до складення особою кваліфікаційного іспиту шляхом роботи на посаді помічника адвоката (стажера). Таке стажування забезпечить не лише отримання необхідних практичних навичок та умінь, а й розуміння самого процесу здійснення адвокатської діяльності та реальну підготовку особи до самостійного здійснення адвокатської діяльності.
Стажером адвоката є помічник адвоката, який має вищу юридичну освіту не нижче ступеня магістра. Кількість стажерів, яких може мати один адвокат, визначається Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури. Керівником стажера може бути адвокат, який має стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років.
Відповідно до рекомендацій Венеціанської Комісії законопроект на законодавчому рівні визначає зміст принципу “уникнення конфлікту інтересів”.
Зокрема передбачається, що адвокат не може:
Законопроект передбачає розширення видів адвокатської діяльності. Згідно із рекомендаціями Венеціанської Комісії законопроектом до видів адвокатської діяльності віднесено фідуціарну діяльність та медіацію.
Законопроектом уперше детально врегульовано та визначено чіткі межі (не)сумісництва адвокатської діяльності із іншими видами діяльності та різницю між статусом адвоката та здійсненням адвокатської діяльності. Цьому питанню присвячений окремий Розділ IV законопроекту.
Законопроектом передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом незалежно – індивідуально, через адвокатське бюро або об’єднання.
Адвокат може працювати за трудовим договором (контрактом) або на державній службі, але це не є адвокатською діяльністю. Такий адвокат має право представляти в суді лише свого роботодавця або державний орган, в якому він працює. Адвокат, який працює за трудовим договором або на державній службі, не користується тими правами та гарантіями, які забезпечують незалежну адвокатську діяльність.
При цьому, законопроект закріплює, що адвокати, які працюють в адвокатському бюро або об’єднанні, можуть суміщати адвокатську діяльність з роботою за трудовим договором (контрактом), укладеним з цим бюро або об’єднанням. Окрім того, в законопроекті передбачено, що адвокатську діяльність можна суміщати з роботою за трудовим договором (контрактом), якщо така робота є науковою, викладацькою чи творчою.
Передбачена також можливість суміщення адвокатської діяльності із статусом посадової особи господарського товариства або іншої юридичної особи із визначеними законом особливостями.
Законопроект визначає дисциплінарні стягнення у прив’язці до конкретних дисциплінарних проступків адвокатів, зокрема передбачається, що накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді:
Законопроект удосконалює правила дисциплінарного провадження та заповнює прогалини, які є в чинному законодавстві.
У законопроекті визначено коло осіб, які можуть подати скаргу щодо поведінки адвоката, зокрема подати скаргу мають право:
Законопроектом врегульовано порядок повернення скарги щодо поведінки адвоката без розгляду та підстави такого повернення.
Проектом визначено, що учасниками дисциплінарної справи є адвокат та скаржник (особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката).
У законопроекті закладено також підвалини для об’єктивного та неупередженого розгляду дисциплінарної справи, закріплено підстави для відводу членів дисциплінарної комісії адвокатів. Окрім того, закріплено підстави для оскарження та скасування рішення про порушення дисциплінарної справи.
Удосконалено порядок повідомлення в дисциплінарних провадженнях, зокрема передбачено, що повідомлення здійснюється через всі засоби зв’язку, вказані в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Важливим нововведенням у проекті є також те, що оскарження рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.
У законопроекті чітко визначена структура органів адвокатського самоврядування, які діють на національному та регіональному рівнях, а також організаційні форми адвокатського самоврядування.
Так, законопроект передбачає, що адвокатське самоврядування здійснюється через Національну асоціацію адвокатів України та регіональні палати адвокатів (Автономної Республіки Крим, області, м.Києва, м.Севастополя).
Національна асоціація адвокатів України діє через національні органи адвокатського самоврядування (з’їзд адвокатів України, Рада адвокатів України, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, Вища дисциплінарна комісія адвокатури, Вища ревізійна комісія адвокатури), а регіональна палата адвокатів – через регіональні органи адвокатського самоврядування (конференція адвокатів регіону, рада адвокатів регіону, кваліфікаційна комісія адвокатів регіону, дисциплінарна комісія адвокатів регіону, ревізійна комісія адвокатів регіону).
Тільки Національна асоціація адвокатів України та регіональна палата адвокатів матимуть статус юридичної особи. Національні та регіональні органи адвокатського самоврядування не матимуть такого статусу.
Проектом передбачено утворення замість Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури двох органів – Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури та Вищої дисциплінарної комісії адвокатури, що обумовлено необхідністю розмежування кваліфікаційної та дисциплінарної функцій, а також забезпечення незалежності органу, який здійснює розгляд дисциплінарних питань.
Законопроект передбачає децентралізацію повноважень органів адвокатського самоврядування (надання можливості адвокатам регіонів самостійно вирішувати питання регіонального значення через регіональні органи адвокатського самоврядування) та забезпечення ротації в системі органів адвокатського самоврядування (обмеження строку перебування на посадах в органах адвокатського самоврядування – три роки по два строки), що є важливою новацією зважаючи на те, що Україна йде шляхом децентралізації та передання повноважень і бюджетів на місця.
Окрім того, законопроектом передбачено спрощення участі адвокатів у самоврядуванні – скасування зборів адвокатів (всі адвокати регіону матимуть право на безпосередню участь у конференції адвокатів регіону).
Удосконалено також порядок скликання та проведення з’їзду адвокатів України та конференції адвокатів регіону. Так, законопроектом передбачено, що місце, дата, час та порядок денний з’їзду або конференції, а також матеріали, які необхідні для ухвалення рішень з питань порядку денного, публікуються на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та/або регіональної палати адвокатів.
Порядок денний визначається тим органом або групою адвокатів, які скликають з’їзд або конференцію. Передбачена можливість доповнення порядку денного з’їзду або конференції до дня їх проведення.
Законопроектом запроваджується бюджетний процес, який передбачає затвердження бюджету адвокатського самоврядування України та бюджету регіональної палати адвокатів. Метою запровадження бюджетного процесу є забезпечення прозорості та відкритості діяльності органів адвокатського самоврядування.
Законопроект передбачає, що бюджет адвокатського самоврядування України ухвалюється та затверджується з’їздом адвокатів України щорічно, бюджет регіональної палати адвокатів ухвалюється щорічно конференцією адвокатів регіону.
У проекті закріплено порядок розподілу коштів між національними та регіональними органами адвокатського самоврядування, що має здійснюватися відповідно до затверджених бюджетів. Обов’язок забезпечення такого розподілу покладається на голову Ради адвокатів України та голів рад адвокатів регіонів.
Розподіл коштів, отриманих від сплати щорічних внесків та плати за складення іспиту, між органами адвокатського самоврядування здійснюватиметься таким чином:
70% – на регіональні органи;
30% – на національні органи, якщо інше не буде затверджено з’їздом адвокатів України.
Проектом також врегульоване питання фінансової звітності органів адвокатського самоврядування.
Законопроектом передбачено обов’язкове оприлюднення річної фінансової звітності національних та регіональних органів адвокатського самоврядування на веб-сайті Національної асоціації адвокатів України та на сайті відповідної ради адвокатів регіону, обов’язкове оприлюднення у повному обсязі щорічних докладних звітів ревізійних комісій, а також обов’язковий періодичний незалежний аудит. Незалежний аудитор визначається Вищою ревізійною комісією адвокатури.
З метою реалізації нових положень законопроекту щодо прав адвокатів та гарантій здійснення адвокатської діяльності вносяться необхідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального процесуального кодексу України у Прикінцевих положеннях законопроекту.