Відповідний проект Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини) був зареєстрований 26 травня 2017 року.
Завданням законопроекту №6519 є удосконалення положень законодавства з метою унеможливлення уникнення відповідальності за окремі корупційні злочини.
Змінами до КПК України пропонується доповнити статтю 183 Кримінального процесуального кодексу України частиною п’ятою, передбачивши, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не допускається застосування застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених частинами другою-четвертою статті 368, статтею 368-2 та частинами другою-четвертою статті 368-3 Кримінального кодексу України, за винятком випадків її застосування при повторному продовженні строку тримання під вартою.
У пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини) вказується, що практика застосування положень КПК України засвідчила негативну тенденцію використання окремих його положень як інструменту ухилення від кримінального переслідування.
Одними із найбільш уразливих в цьому аспекті виявився інститут застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, окремі елементи якого (здебільшого розмір та умови застосування) створили передумови для його використання з метою уникнення відповідальності особами, які вчинили злочини, пов’язані із отриманням неправомірної вигоди.
Нерідко, особа, яка вчинила правопорушення, пов’язане з отримання неправомірної вигоди, маючи фінансові можливості та сплативши певну суму застави, яка навіть може бути меншою за розмір отриманого “хабара”, в подальшому звільняється з-під варти.
Статус таких осіб у суспільстві дозволяє їм перебуваючи на свободі активно протидіяти зусиллям слідчого та оперативних підрозділів, перешкоджати встановленню істини шляхом знищення документів, речових доказів, залякування осіб, які можуть бути свідками чи потерпілими, створення умов для ухилення осіб, причетних до вчинення злочину, від органів досудового розслідування та суду тощо.
За таких обставин у підозрюваного формується почуття безкарності, відверта зневага до обставин, що свідчать про його винуватість, і, як наслідок, створюються умови для вчинення подібних дій у майбутньому.
З метою уникнення подальшої негативної практики застосування інституту застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному процесі, необхідним є внесення відповідних змін до статті 183 КПК України, які б унеможливили ухилення осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні злочинів, пов’язаних із одержанням неправомірної вигоди, від кримінальної відповідальності.
