На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій в сумі 17 000 грн.
04 лютого 2016 року Станично-Луганською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області проведено фактичну перевірку магазину позивача, розташованого за вказаною адресою з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складений акт перевірки з висновками про порушення позивачем статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (із змінами і доповненнями), а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії.
В акті перевірки від 04.02.2016 року зазначено про факт реалізації у магазині, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, пляшки коньяку “Закарпатський” об’ємом 0,5 л. за ціною 109 грн., пляшки горілки “Неміроф” об’ємом 0,5 л. за ціною 50 грн. та пляшки пива “Чернігівське” об’ємом 0,5 л. за ціною 10 грн. без наявності відповідної ліцензії.
На підставі встановленого порушення, на виконання вимог абз. 5 ч. 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР відповідачем 19.02.2016 року прийнято рішення № 0000261216 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до акта перевірки відповідачем не надано документальних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв, а тільки наданий додаток 1 до акта перевірки, на зворотній сторінці якого описаний товар, який знаходився на зберіганні.
Отже суд касаційної інстанції не приймає доводи касаційної скарги про встановлення факту роздрібної реалізації алкогольних напоїв.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні справи.
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 грудня 2018 року
Київ
справа №812/1384/16
адміністративне провадження №К/9901/41246/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Станично-Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року (Суддя: Чиркін С.М.),
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року (Судді: Ханова Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдар А.В.),
у справі № 812/1384/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Станично-Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, –
ВСТАНОВИВ:
14 листопада 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (далі – позивач ОСОБА_2) до Старобільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганської області (правонаступник Станично-Луганська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2016 № 0000261216 про застосування фінансових санкцій в сумі 17 000 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року позов задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 19.02.2016 № 0000261216 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 17 000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності рішення відповідача, внаслідок документального не підтвердження відповідачем факту роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями та отримання грошей продавцем.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи касаційну скаргу, доведеністю факту продажу алкогольних напоїв, що зафіксовано в акті перевірки.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
З огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач у відповідності до відомостей з копії виписки з ЄДРЮОФОП Серії ААВ № 604782 є фізичною особою-підприємцем, та здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продуктами харчування за адресою: Луганська область, Біловодський район, с. Новоалександрівка, вул. Шкільна, буд. 10.
04 лютого 2016 року відповідачем проведено фактичну перевірку магазину позивача, розташованого за вказаною адресою з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійснені оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складений акт перевірки від 04.02.2016 № 8/21-03/НОМЕР_2 з висновками про порушення позивачем статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (із змінами і доповненнями), а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Зокрема в акті перевірки 04.02.2016 року зазначено про факт реалізації у магазині, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, пляшки коньяку «Закарпатський» об’ємом 0,5 л. за ціною 109 грн., пляшки горілки «Неміроф» об’ємом 0,5 л. за ціною 50 грн. та пляшки пива «Чернігівське» об’ємом 0,5 л. за ціною 10 грн. без наявності відповідної ліцензії.
На підставі встановленого порушення, на виконання вимог абз. 5 ч. 2 статті 17 Закону України від 19.12.1995 року № 481/95-ВР відповідачем 19.02.2016 року прийнято рішення № 0000261216 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 17 000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії (арк. справи 8).
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі – Закон № 481).
Так, статтею 15 Закону № 481/95-ВР окрім іншого передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
При цьому, згідно із статтею 1 Закону № 481 алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД. Така ж норма закріплена в пункті 14.1.5 статті 14 ПК України.
Постановою Кабінету міністрів України від 30.07.1996 № 854 затверджені Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, які визначають основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим (далі – алкогольні напої) і спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (далі Правила 854). Вказані правила містять ознаки алкогольних напоїв.
Абзацом 5 статті 17 Закону № 481 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів: в частині оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, – 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000,00 гривень.
Механізм застосування фінансових санкцій визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі – Порядок № 790), підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є:
– акт перевірки додержання суб’єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов’язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства;
– результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб’єкта підприємницької діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
– матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до статті 70 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції), та статті 73 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді касаційної інстанції) встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
З аналізу вищенаведених норм Закону № 481, а також Порядків КМУ № 790 та № 481 вбачається, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій відповідно до вимог статей 70 КАС України є документальне підтвердження відповідачем саме факту реалізації алкогольних напоїв позивачем.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, до акта перевірки відповідачем не надано документальних доказів реалізації позивачем алкогольних напоїв, а тільки наданий додаток 1 до акта перевірки, на зворотній сторінці якого описаний товар, який знаходився на зберіганні (арк. справи 47).
Отже суд касаційної інстанції не приймає доводи касаційної скарги про встановлення факту роздрібної реалізації алкогольних напоїв.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судами першої та апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні справи.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Станично-Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 року у справі № 812/1384/16, – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко