Часто між орендарями водойм та рибалками-любителями виникають конфлікти з приводу права ловити рибу на орендованому ставку або ж навіть озері. Чи дійсно така заборона діє?
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.
Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.
З метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські ради за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інших державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території. Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.
Місцеві ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування.
На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об’єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень.
Тобто по замовчуванню загальне водокористування може бути обмежене безпосередньо водокористувачем, однак про таке обмеження треба публічно повідомляти.
У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об’єкти, що:
- використовуються для питних потреб;
- розташовані в межах територій та об’єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України”.
Водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.
У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Заборона загального водокористування водними об’єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.
Згідно Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року N 1126, у рибогосподарських водоймах України (за винятком водойм, які знаходяться у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, водойм, які мають обмеження щодо їх спеціального використання (питні, технічні тощо), а також водойм або їх ділянок, на яких лов (добування) водних живих ресурсів заборонено) дозволяється здійснення любительського і спортивного рибальства всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства.
На рибогосподарських водоймах (їх ділянках) загального користування любительське і спортивне рибальство здійснюється безоплатно.
У відповідності до Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 15 лютого 1999 року N 19, любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені цими Правилами рибальства.
Любительський лов риби, інших водних живих ресурсів здійснюється:
- на водоймах загального користування – безкоштовно;
- на водоймах, наданих громадським об’єднанням для організації
любительського рибальства: - членам таких об’єднань – за їх членськими квитками;
- іншим громадянам – за платними відловлювальними картками, які видаються цими об’єднаннями. Вартість таких карток встановлюється громадськими об’єднаннями за погодженням з фінансовими органами
Автономної Республіки Крим або відповідної області та з органами рибоохорони; - на водоймах, де впроваджене платне рибальство, лов з берега, з човнів або з криги – за платними дозволами, що видаються органами рибоохорони.
Тому громадяни перед тим, як рибалити на орендованих водних об’єктах, повинні з’ясувати, чи є обмеження щодо загального водокористування на даній водоймі, чи дозволена платна чи безоплатна риболовля. Бажано, звісно, щоб така інформація розміщувалась орендарями на інформаційних щитах, аби уникнути зайвих непорозумінь.
До речі, рибалка-любитель не має права вимагати документи про оренду чи зариблення ставка, бо така вимога законодавством не передбачена. Для цього є відповідні контролюючі органи, компетенція яких регламентується законодавством.
