Кермувальник у стані сп’яніння заслуговує на найсуворіше покарання, але, згідно із законом, конфіскація машини у водія, тверезість якого сумнівна, – це дискримінаційне та непропорційне втручання у право користування майном.
Останнім часом у ЗМІ з’являється все більше інформації стосовно випадків конфіскації автомобілів у нетверезих водіїв на потреби армії. Наскільки законними є дані рішення, розповідає у своєму блозі юрист Владислав Штика.
Автор висловлює думку про те, що сп’янілий водій заслуговує найсуворішого покарання, проте відчуження автомобіля у водія, тверезість якого сумнівна, – дискримінаційне та непропорційне втручання в право мирного користування майном.
Юрист зазначає, що воєнний стан – не виправдання порушенню прав. Тож які саме порушення він вбачає у конфіскації авто в нетверезого водія?
Дискримінація
Немає закону, який дозволяє конфіскацію авто через стан сп’яніння водія – наголошує юрист.
Україна – правова держава, й органи влади зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 24 Конституції дає невичерпний перелік дискримінації та завершує норму словами: “іншими ознаками”. Спʼянілість водія відноситься до “інших ознак” обмеження, через це конфіскація транспорту лише спʼянілих водіїв – дискримінація.
Пропорційність втручання у право мирного користування майном
Правник зазначає, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до ЄКПЛ).
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ, якщо не дотримана справедлива рівновага (баланс) між інтересами держави (суспільства), повʼязаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. “Справедлива рівновага” передбачає розумне співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідний баланс не дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”.
Згідно із законодавством, порядок відчуження для ЗСУ в умовах воєнного стану має бути таким:
- Рішення про відчуження майна військового командування ЗСУ за погодженням з державною адміністрацією. Без погодження – у місцях бойових дій за рішенням військового командування (ст. 3 Закону 389-VIII; ст. 4 Закону 4765-VI).
- Оцінка майна. Висновок про вартість майна складає оцінювач (ст. 8 Закону 4765-VI).
- Підписання акту про примусове відчуження майна. Акт підписується власником майна або представником та офіційним представником військового командування, проте присутність власника не обов’язкова (ст. 7 Закону 4765-VI).
- Відшкодування вартості примусово відчуженого майна – компенсація – до підписання Акту чи після (ч. 2 ст. 353 ЦК України; ст.ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону 4765-VI).
Порушення алгоритму є злочином – зазначає юрист, зауважуючи, що ЗМІ та посадові особи ігнорують, що відчуження автомобіля відбувається за чітким алгоритмом з оцінкою та відшкодуванням вартості.
Вилучення майна без сплати суми, розумно повʼязаної з його вартістю, за загальним правилом, є непропорційним втручанням, яке не може вважатися виправданим згідно зі ст. 1 Першого протоколу до ЄКПЛ. Однак ст. 1 Першого протоколу також не гарантує права на повну компенсацію за будь-яких обставин, оскільки законні цілі суспільного інтересу можуть вимагати меншого відшкодування, ніж повної ринкової вартості відповідного майна – наголошує правник.
Відчуження автомобіля зі штрафмайданчика
Таке відчуження також порушує права власника – зазначає юрист, цитуючи постанову Верховного Суду від 04.11.2020, №236/3696/18:
- відповідно до усталеної практики ЄСПЛ застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує “справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб”;
- порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи визнана “неспівмірною”, оскільки покладала на заявника “надмірний індивідуальний тягар”, встановлено у справі “Ismayilov v. Russia”.
Адвокатське об’єднання “Макмел” також називає керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння серед підстав затримання автомобіля. При цьому, положення статті 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказують на те, що у випадку виявлення одного з вищевказаних правопорушень, працівники патрульної поліції мають право тимчасового затримати транспортний засіб шляхом блокування або доставлення його для зберігання на спецмайданчик чи стоянку. Це дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху – наголошують адвокати.
Для уникнення вилучення автомобіля вони рекомендують дотримуватися наступних правил:
- не порушувати правил стоянки;
- якщо процедура вилучення автомобіля була розпочата і в цей момент ви повернулися до авто – запропонувати самостійно усунути порушення на місці (у такому випадку у патрульних будуть відсутні правові підстави для вилучення автомобіля);
- якщо працівники патрульної поліції звернулися до вас у момент, коли ви знаходитесь в автомобілі і наполягають на вилученні авто, вимагати у них пояснень, на якій підставі вони хочуть вилучити його, яким чином він заважає дорожньому руху та чому зазначені порушення не можна усунути на місці (якщо поліцейські зрозуміють, що водій юридично грамотний, то можуть припинити будь-які дії з вилучення авто);
- якщо поліцейські не дали ніяких аргументованих пояснень та продовжують дії з вилучення автомобіля – викликати адвоката;
- якщо транспортний засіб все таки вилучили, звернутися до юриста та проконсультуватися стосовно правомірності вилучення і порядку повернення автомобіля.
Зверніть увагу
- Судді доволі часто визнають дії патрульних протиправними, і це пов’язано з тим, що поліцейські не надають ніяких доказів на підтвердження того, що автомобіль перешкоджає дорожньому руху чи ускладнює рух пішоходів.
- Іншою підставою для оскарження дій патрульних є неналежне оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду транспортного засобу, що теж дуже часто зустрічається на практиці.
