Громадська організація, яка не має статусу юридичної особи, звернулася до суду в інтересах її члена зі скаргою на бездіяльність Державної казначейської служби України щодо виконання судового рішення.
Однак Велика Палата Верховного Суду залишила скаргу без розгляду виходячи з того, що особа, яка її подала, не має цивільної процесуальної дієздатності.
Від імені ГО скаргу підписала фізична особа як представник цієї організації. На підтвердження правового статусу та повноважень щодо представництва інтересів позивача ГО надала суду: копію витягу з протоколу установчих зборів засновників цієї ГО, згідно з яким три фізичні особи вирішили створити ГО без статусу юридичної особи; копію наказу органу юстиції про прийняття повідомлення про утворення ГО; копію витягу з протоколу засідання Ради керівництва ГО стосовно вирішення питання про прийняття позивача до лав членів ГО; копію документа з назвою «довіреність», згідно з яким керівник ГО уповноважила позивача як члена цієї організації на представництво.
ВП ВС констатувала, що правоздатність неурядових організацій, які не мають статусу юридичної особи, може мати визначені національним законом особливості, обмеження порівняно з неурядовими організаціями, які мають статус юридичної особи.
Права ГО на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI “Про громадські об’єднання” не деталізує. Отже, такі права реалізуються відповідно до приписів інших законів.
ВП ВС зауважила, що у разі відсутності спеціальних приписів щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність під час виконання судового рішення, для розгляду таких скарг мають застосовуватися приписи Цивільного процесуального кодексу України, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, щодо учасників цивільного процесу, їхніх прав і обов’язків (статті 42–47, 55–64), судових викликів і повідомлень (статті 128–131), заходів процесуального примусу (глава 9 розділу ІІІ), відкриття провадження у справі (глава 2 розділу ІІІ), розгляду справи по суті (глава 6 розділу ІІІ), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (глави 1, 2 розділу V).
Проаналізувавши приписи Конституції України, Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” та ЦПК України, ВП ВС встановила, що з метою забезпечення інтересів правосуддя та виконання завдання цивільного судочинства ЦПК України не передбачає права громадської організації без статусу юридичної особи бути представником у суді, оскільки таке право належить лише адвокатові, законному представникові, а у спорах, що виникають із трудових відносин, та у малозначних спорах – фізичній особі, яка досягла вісімнадцяти років і має цивільну процесуальну дієздатність.
Окрім того, ВП ВС зазначила, що копія наданого ГО документа з назвою “довіреність” не є копією довіреності ні від фізичної, ні від юридичної особи та не відповідає вимогам Цивільного кодексу України і ЦПК України.
Уповноваження позивача “представляти інтереси даної громадської організації та членів громадської організації, в тому числі своїх законних інтересів як члена громадської організації” не відповідає закону, оскільки особа не може за довіреністю від іншого суб’єкта представляти у суді свої ж інтереси. Зазначене суперечить суті інституту представництва. Тому позивач, маючи виданий ГО на його ім’я зазначений документ, не змінює свій процесуальний статус. У разі його особистої участі у судових засіданнях чи поданні до суду процесуальних документів за своїм підписом у суду немає підстав вважати, що від імені позивача діє інший суб’єкт.
Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 199/1478/17
Провадження № 14-52 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача – Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за скаргою Громадської організації «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» (далі також – ГО «ДНПГО»), яка не має статусу юридичної особи та подала скаргу в інтересах її члена – ОСОБА_3, на бездіяльність Державної казначейської служби (далі також – ДКС) України, Головного управління (далі також – ГУ) ДКС України в Дніпропетровській області з виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 (далі також – позивач) до ДКС України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, – Прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури,
за касаційною скаргою ДКС України на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2018 року, постановлену суддею Спаї В. В., та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі: Макарова М. О., Деркач Н. М., Максюти Ж. І.
Учасники справи:
позивач : ОСОБА_3; відповідачі : ДКС України, Дніпропетровська місцева прокуратура № 3; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору : Прокуратура Дніпропетровської області; скаржник: ГО «ДНПГО», яка не має статусу юридичної особи та подала скаргу в інтересах позивача як члена цієї організації; органи, бездіяльність яких оскаржується: ДКС України, ГУ ДКС України в Дніпропетровській області.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог скарги
1.1. Визнати незаконною бездіяльність посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів – ДКС України, – у провадженні якої знаходяться виконавчі листи у справі № 199/1478/17, видані Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська 24 листопада 2017 року, прийняті і зареєстровані за вхідними № 12-3932 та № 12-3831, щодо невиконання цих виконавчих листів у встановлений законом строк;
1.2. Зобов’язати ДКС України усунути порушення прав позивача шляхом негайного перерахування коштів за виконавчими листами у справі № 199/1478/17 у готівковій формі через відділення «Укрпошти» № 82 за місцем проживання позивача : АДРЕСА_1;
1.3. Зобов’язати ДКС України нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію, передбачену частиною першою статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду з 24 листопада 2017 року до моменту фактичного виконання через неперерахування коштів за рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 листопада 2017 року у справі № 199/1478/17;
1.4. Витрати по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_3 у готівковій формі покласти на ДКС України;
1.5. Стягнути з ДКС України на користь позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року судові витрати, пов’язані з явкою до суду відповідно до статті 138 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України, як компенсацію за відрив від звичайних занять у зв’язку з явкою до суду.
2.1. Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі листи від 24 листопада 2017 року, які видав суд першої інстанції у справі № 199/1478/17, мали бути виконані до 24 лютого 2018 року;
2.2. Станом на 24 лютого 2018 року вказані виконавчі листи не виконані;
2.3. Бездіяльність посадової особи ДКС України, на виконанні якої знаходяться виконавчі листи від 24 листопада 2017 року у справі № 199/1478/17, істотно порушує право позивача, закріплене статтею 41 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
5.1. Позивач як стягувач виконав усі вимоги закону в частині строків подання виконавчих листів до виконання з необхідними документами;
5.2. ДКС України як боржник всупереч чинному законодавству судове рішення не виконала, а письмово повідомила стягувача про розгляд питання щодо перерахування йому коштів у ІІ кварталі 2018 року після виконання судових рішень, що надійшли раніше виконавчих листів у справі №199/1478/17;
5.3. ДКС України не надала належних доказів існування перешкод, які заважали вчасному виконанню ухваленого Апеляційним судом Дніпропетровської області 7 листопада 2017 року рішення про стягнення на користь позивача 2 000 грн і 15,47 грн. А тому має місце неправомірна бездіяльність щодо виконання цього рішення суду;
5.4. Частина перша статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Тому вимогу про стягнення компенсації за порушення строків виконання судового рішення слід задовольнити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12.1. Звертатись до суду зі скаргою в інтересах інших осіб у певних випадках мають право лише громадські об’єднання зі статусом юридичної особи. Відповідно до статті 58 ЦПК України громадські об’єднання без статусу юридичної особи не є представниками фізичних осіб. Членство у громадській організації не є підставою для виникнення процесуального представництва. Для цього необхідне волевиявлення особи, яка потребує представництва, та наявність належно оформлених документів. Та обставина, що основною метою та завданням організації є допомога у реалізації громадянином його прав і законних інтересів не може свідчити про наявність в організації процесуальної правоздатності у справі. Суди першої й апеляційної інстанцій не вирішили питання про закриття провадження у справі всупереч вимогам закону;
12.2. Розділ VII ЦПК України передбачає можливість подання скарги виключно на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Тому суди помилково залучили ДКС України до розгляду скарги, який має відбуватися згідно з Кодексом адміністративного судочинства України. Аргументує висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 червня 2018 року у справах № 916/1226/16 і № 916/1227/16;
13.1. Правовідносини щодо виконання судового рішення у цій справі не регулюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». А тому вказівка суду на порушення строку перерахування коштів на користь позивача є незаконною;
13.2. ДКС України не має права перераховувати кошти позивачеві раніше, ніж будуть виконані рішення на користь стягувачів, які подали документи раніше, ніж позивач, щоби не була порушена черговість, і, як наслідок, – права інших стягувачів.
(2) Доводи Прокуратури Дніпропетровської області
(3) Доводи ГО «ДНПГО»
(4) Доводи інших учасників справи
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Щодо процесуального статусу ГО «ДНПГО» у справі
22.1. Витягу з протоколу № 1 від 15 вересня 2014 року установчих зборів засновників цієї громадської організації (а. с. 20), згідно з яким ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 вирішили створити ГО «ДНПГО» без статусу юридичної особи для здійснення представництва та захисту прав і законних соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України, цієї громадської організації та її членів у судах усіх рівнів і ланок, перед фізичними та юридичними особами, фізичними особами-підприємцями і суб’єктами владних повноважень;
22.2. Наказу Дніпропетровського міського управління юстиції № 381 від 15 жовтня 2014 року про прийняття повідомлення про утворення ГО «ДНПГО» відповідно до статті 16 Закону України «Про громадські об’єднання» (а. с. 17);
22.3. Витягу з протоколу № 1 від 1 грудня 2014 року засідання Ради керівництва громадської організації стосовно вирішення питання про прийняття до лав членів ГО «ДНПГО» позивача (а. с. 19);
22.4. Документа з назвою «довіреність» за вих. № Д-01-02/09-10-15(2)/Р від 9 жовтня 2015 року, згідно з яким керівник ГО «ДНПГО» ОСОБА_8 уповноважила члена цієї організації ОСОБА_3 «представляти інтереси даної громадської організації та членів громадської організації, в тому числі своїх законних інтересів як члена громадської організації», зокрема, «в суді з усіма правами, які надано законом (зокрема ЦПК, КАС, КУпАП) позивачу, відповідачу, третій особі» (а. с. 18).
(1.1) Щодо представництва у цивільному процесі
(1.2) Щодо документа, наданого для представництва інтересів позивача
(2) Щодо інших заяв і клопотань
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
(3.2) Щодо судових витрат
Керуючись пунктами 1 та 2 частини першої статті 257, статтею 400, пунктом 5 частини першої статті 409, частиною першою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
П О С Т А Н О В И Л А :
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. Р. КібенкоО. М. Ситнік В. С. КнязєвО. С. Ткачук Л. М. ЛобойкоВ. Ю. Уркевич О. Г. Яновська.