На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про визнання недійсними договір оренди земельних ділянок.
Касаційна скарга особи мотивована тим, що ухвалені у справі рішення є незаконними та такими, що підлягають скасування, оскільки укладені договори оренди порушують її майнові права та, як наслідок, це тягне за собою визнання їх недійсними. Скаржниця посилається також на введення її в оману ТОВ “Селищанське”, яке взяло за орендну плату неіснуючу суму, що нічим не підтверджена і тому не може вважатись такою, яка погоджена сторонами. Вважає, що відповідач не дотримався істотної умови договорів оренди, що призвело до невірного обрахунку вартості орендної плати та порушення прав орендодавця на справедливу орендну плату.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України “Про оренду землі” однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частиною першою статті 13 Закону України “Про оцінку земель” передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов’язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України “Про оцінку земель”).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є обов’язковою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди земель державної та комунальної власності.
Розмір орендної плати на земельні ділянки приватної власності відповідно до загального правила, визначеного частиною першою статті 632 ЦК України сторони встановлюють за домовленістю між собою. При визначенні такого розміру орендної плати сторони керуються свободою договору (стаття 627 ЦК України), яка передбачає, у тому числі, вільне визначення умов договору.
Таким чином, суди встановили, що умовами укладених договорів сторони погодили вартість земельних ділянок для обчислення розміру орендної плати у розмірі 53 тис. 710 грн 85 коп., що не суперечить положенням чинного законодавства України, яким не передбачено обов’язкового застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності.
Постанова
Іменем України
01 березня 2019 року
м. Київ
справа № 145/632/18
провадження № 61-46964св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С.Ю.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_4,
відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Селищанське»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року в складі судді головуючого судді Кіосак Н.О., а також постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Панасюка О. С., Шемети Т. М., та ЗайцеваА. Ю.
ВСТАНОВИВ:
16 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернулася із позовною заявою про визнання недійсними укладених 30 липня 2015 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю «Селищанське» (далі – ТОВ «Селищанське») договорів оренди земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,6492 га, та кадастровий номер НОМЕР_2, площею 2,6492 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Позов мотивовано тим, що в порушення вимог Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», Закону України № 1378-IV від 11 грудня 2003 року «Про оцінку земель», не проводилась жодна грошова оцінка земельних ділянок, а вартість земельних ділянок визначена у договорах оренди є надуманою, необґрунтованою, оскільки взято за основу нормативно грошову оцінку земельних ділянок, яка взагалі не проводилась, що свідчить про не дотримання відповідачем істотної умови договорів оренди, призвело до невірного обрахунку вартості орендної плати та порушення прав орендодавця на справедливу орендну плату.
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, виходив з того, що сторони визначили в умовах договорів вартість предмета оренди та орендну плату, а тому підстав вважати, що на момент укладення договорів сторонами не були визначені їх істотні умови, визначені статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі», не має. При цьому суди врахували, що визначена договором орендна плата з урахуванням індексації перевищує 3 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок позивачки, тому вона також відповідає приписам пункту 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток».
9 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що ухвалені у справі рішення є незаконними та такими, що підлягають скасування, оскільки укладені договори оренди порушують її майнові права та, як наслідок, це тягне за собою визнання їх недійсними. Скаржниця посилається також на введення її в оману ТОВ «Селищанське», яке взяло за орендну плату неіснуючу суму, що нічим не підтверджена і тому не може вважатись такою, яка погоджена сторонами. Вважає, що відповідач не дотримався істотної умови договорів оренди, що призвело до невірного обрахунку вартості орендної плати та порушення прав орендодавця на справедливу орендну плату.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалені у справі рішення, а справу витребувано з Тиврівського районного суду Вінницької області.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.
Судами встановлено, що 30 липня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Селищанське» укладено договори оренди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6492 га, кадастровий № НОМЕР_1 та площею 2,6492 га, кадастровий № НОМЕР_2.
Договори зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 7 серпня 2015 року.
За змістом пунктів 5, 9 зазначених договорів оренди землі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 53 тис. 710 грн 85 коп., орендна плата – 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і виплачується в грошовій формі в розмірі 4 тис. 296 грн 87 коп.
Пунктом 10 договорів установлено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відділом Держземагенства у Тиврівському районі Вінницької області видано витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, за яким вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Селище Тивріського району Вінницької станом на 1 січня 2015 року з урахуванням коефіцієнта індексації, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 – (К=1,756%), сукупного коефіцієнта індексації 3,997 % становила 53 тис. 710 грн 85 коп.
Вартість такої самої земельної ділянки, відповідно до інформаційної довідки відділу у Тиврівському районі Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 16 березня 2018 року № 183/0/205-18, станом на час формування довідки становила 64 тис. 453 грн 2 коп.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі»однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель»передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов’язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є обов’язковою для визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди земель державної та комунальної власності.
У справі, яка переглядається, підставою для оспорювання дійсності укладених договорів оренди земельних ділянок є відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які відноситься до приватної форми власності.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив, що ні Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV «Про оренду землі», ні Законом України № 1378-IV від 11 грудня 2003 року «Про оцінку земель», на порушення приписів якого позивачка посилається як на підставу недійсності договорів оренди, ні іншими актами цивільного законодавства обов’язкове проведення нормативної грошової оцінки для визначення орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у приватній власності, не передбачено.
Розмір орендної плати на земельні ділянки приватної власності відповідно до загального правила, визначеного частиною першою статті 632 ЦК України сторони встановлюють за домовленістю між собою. При визначенні такого розміру орендної плати сторони керуються свободою договору (стаття 627 ЦК України), яка передбачає, у тому числі, вільне визначення умов договору.
Таким чином, суди встановили, що умовами укладених договорів сторони погодили вартість земельних ділянок для обчислення розміру орендної плати у розмірі 53 тис. 710 грн 85 коп., що не суперечить положенням чинного законодавства України, яким не передбачено обов’язкового застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційної інстанцій – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Сімоненко, А. О. Лесько, С. Ю. Мартєв.