Під час прийняття апеляційної скарги на ухвали слідчих суддів апеляційний суд застосував положення ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України, що, на думку Верховного Суду, є неправильним.
В такому випадку необхідно керуватися спеціальною нормою – ст. 422 цього Кодексу.
Це зазначено в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі ВС, яка розглянула касаційну скаргу заявника на ухвалу апеляційного суду про повернення його апеляційної скарги на дві ухвали слідчих суддів.
Так, один слідчий суддя місцевого суду заявив про самовідвід у розгляді скарги особи на бездіяльність прокурора місцевої прокуратури, а другий – на підставі п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України повернув цю скаргу заявникові у зв’язку з пропуском строку, передбаченого ч. 1 вказаної статті.
Не погоджуючись із такими рішеннями, чоловік подав апеляційну скаргу, яку суддя-доповідач апеляційного суду спочатку залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків, а потім повернув її, оскільки заявник не усунув недоліків.
Як зауважив у постанові ВС, у ст. 392 КПК України наведений перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, серед яких – і ухвали слідчого судді. Порядок перевірки останніх в апеляційному порядку визначений у ст. 422 цього Кодексу: отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали, не пізніше ніж за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на таку ухвалу розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Тобто, зробила висновок колегія суддів ККС ВС, ця та інші норми КПК України не передбачають можливості залишати без руху апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів. На це вказують і обмежені строки їх розгляду. Однак суддя-доповідач апеляційного суду не врахував цього і необґрунтовано на підставі ст. 396, ч. 1 ст. 399 КПК України залишив без руху апеляційну скаргу заявника, надавши строк для усунення недоліків протягом 15 днів (хоча постановлення такого рішення не передбачено на стадії перевірки ухвали слідчого судді), а пізніше повернув цю скаргу через неусунення недоліків (тобто з підстав, які не передбачені кримінальним процесуальним законом).
Тож, на думку ВС, апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 399 КПК України (залишення апеляційної скарги без руху), оскільки така норма може бути застосована до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст. 392 цього Кодексу, а щодо оскарження судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК України (ухвали слідчого судді), застосуванню підлягає спеціальна норма – ст. 422 зазначеного Кодексу.
Постанова
Іменем України
19 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 344/15549/17
провадження № 51-1423км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
скаржника ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року
про повернення його апеляційної скарги на ухвали слідчих суддів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада
2017 року та 23 листопада 2017 року.
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 21 листопада 2017 року слідчий суддя заявив самовідвід у розгляді скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури
в кримінальному провадженні № 12015090010000016 від 01 січня 2015 року,
а ухвалою від 23 листопада 2017 року слідчий суддя того ж суду на підставі
п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК повернув указану скаргу особі, яка її подала, через пропуск передбаченого ч. 1 зазначеної статті строку.
Не погоджуючись із такими рішеннями слідчих суддів, ОСОБА_1 подав на них апеляційну скаргу, яку ухвалою від 07 грудня 2017 року суддя-доповідач Апеляційного суду Івано-Франківської області залишив без руху з наданням строку для усунення недоліків, а ухвалою від 27 грудня 2017 року повернув скаргу
ОСОБА_1, оскільки той не усунув недоліків.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування всіх вищезазначених судових рішень на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції матеріалів провадження за його скаргою на бездіяльність прокуратури. Серед інших доводів про незаконність вказаних судових рішень зазначає, зокрема, що суддя-доповідач апеляційного суду своїми ухвалами необґрунтовано залишив без руху, а потім безпідставно повернув його апеляційну скаргу через неусунення недоліків, хоча положеннями ст. 422 КПК прийняття вказаних рішень не передбачено.
Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу, а прокурор вважала, що скарга підлягає частковому задоволенню – в частині необхідності скасування ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, оскільки суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 422 КПК.
Мотиви Суду
Ухвали слідчих суддів, а також ухвала судді-доповідача апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху оскарженню в касаційному порядку не підлягають зважаючи на положення ст. 424 КПК, тому доводи касаційної скарги щодо незаконності вказаних судових рішень колегія суддів не розглядає.
Щодо ухвали апеляційного суду про повернення апеляційного скарги колегія суддів зазначає наступне.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У ст. 392 КПК наведено перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, до яких відносяться й ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом, порядок перевірки в апеляційному порядку яких визначено в ст. 422 КПК.
Зокрема, відповідно до вказаної статті, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.
Тобто цією та іншими нормами КПК не передбачено можливості залишення без руху апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів. На це вказують, зокрема, й обмежені строки розгляду таких скарг на вказані рішення (ч. 2 ст. 422 КПК).
Цього не врахував суддя-доповідач апеляційного суду та необґрунтовано на підставі ст. 396, ч. 1 ст. 399 КПК залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали слідчих суддів та надав строк на усунення недоліків протягом 15 днів, хоча постановлення такого рішення не передбачено на стадії перевірки ухвали слідчого судді, а в подальшому повернув указану скаргу через неусунення недоліків, тобто з підстав, які не передбачені кримінальним процесуальним законом.
Апеляційний суд неправильно застосував положення ст. 399 КПК (залишення апеляційної скарги без руху), оскільки ця норма процесуального закону може бути застосована до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст. 392 КПК, а щодо оскарження судових рішень, передбачених
ч. 3 ст. 392 КПК (ухвали слідчого судді) застосуванню підлягає спеціальна норма – ст. 422 КПК.
Отже, під час прийняття апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.
Таким чином, доводи, наведені в касаційній скарзі щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права, є обґрунтованими, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду – скасуванню, а провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до положень КПК і прийняти обґрунтоване рішення згідно з вимогами кримінального процесуального закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали слідчих суддів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2017 року та 23 листопада 2017 року скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді: Т.В. Матієк, М.В. Мазур, С.В. Яковлєва.