Зміни від 08.02.2018 до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (08/06/2000)
Набрання чинності: невідомо
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини;
…
щойно виявлений об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Стаття 13. Державний реєстр нерухомих пам’яток України
1. Об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі – Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки. Порядок визначення категорій пам’яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Не підлягають державній реєстрації об’єкти, що є сучасними копіями існуючих пам’яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі масові тиражовані копії.
Стаття 17. Суб’єкти права власності на пам’ятки
Пам’ятка, крім пам’ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб’єкти права власності на пам’ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам’ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов’язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
Право власності на скарб, що є пам’яткою, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
У документі, який посвідчує право власності на пам’ятку, обов’язково вказуються категорія пам’ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
Землі, на яких розташовані пам’ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології – поля давніх битв.
Стаття 30. Заборона діяльності, яка створює загрозу пам’яткам
Органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам’ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам’ятці.
Стаття 31. Охоронювані археологічні території
1. Топографічно визначені території чи водні об’єкти, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
2. Інформація, що стосується об’єктів культурної спадщини таких територій чи водних об’єктів, може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом відповідно до закону.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
культурна спадщина – сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об’єктів культурної спадщини;
…
щойно виявлений об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об’єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;
Морський меморіал – об’єкт підводної культурної спадщини, місце масової загибелі людей, якому надається спеціальний статус, що передбачає його виключну недоторканність, крім потреб наукових досліджень або інвентаризац.
Стаття 13. Державний реєстр нерухомих пам’яток України
1. Об’єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі – Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам’ятки. Порядок визначення категорій пам’яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Перелік об’єктів підводної культурної спадщини зі статусом Морського меморіалу визначається Кабінетом Міністрів України.
3. Не підлягають державній реєстрації об’єкти, що є сучасними копіями існуючих пам’яток або спорудами (витворами), створеними за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, в тому числі масові тиражовані копії.
Стаття 17. Суб’єкти права власності на пам’ятки
Пам’ятка, крім пам’ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб’єкти права власності на пам’ятку визначаються згідно із законом.
Усі пам’ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов’язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.
Власність Морського меморіалу визначається межами національної юрисдикції (у виключній (морській) економічній зоні, територіальному морі та внутрішніх водах України).
Право власності на скарб, що є пам’яткою, визначається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.
У документі, який посвідчує право власності на пам’ятку, обов’язково вказуються категорія пам’ятки, дата і номер рішення про її державну реєстрацію.
Землі, на яких розташовані пам’ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам’ятки археології – поля давніх битв.
Стаття 30. Заборона діяльності, яка створює загрозу пам’яткам
Органи охорони культурної спадщини зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам’ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов’язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Органи місцевого самоврядування, на території яких не створено органів охорони культурної спадщини, зобов’язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам’ятці, негайно повідомивши про це відповідний орган охорони культурної спадщини місцевого органу виконавчої влади.
Органи місцевого самоврядування зобов’язані повідомляти відповідні органи охорони культурної спадщини про бездіяльність власника або уповноваженого ним органу, особи, яка набула права володіння, користування чи управління, що створює загрозу пам’ятці.
На об’єктах підводної культурної спадщини зі статусом Морського меморіалу забороняється проведення будь-яких форм діяльності, зокрема підводно-екскурсійної, крім потреб наукових досліджень або інвентаризації.
Стаття 31. Охоронювані археологічні території
1. Топографічно визначені території чи водні об’єкти, в яких містяться об’єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
2. Інформація, що стосується об’єктів культурної спадщини таких територій чи водних об’єктів, може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом відповідно до закону.
3. Порядок визначення та затвердження меж розташування об’єктів підводної культурної спадщини зі статусом Морського меморіалу визначається відповідною науково-практичною документацією.